Мистецтво виживати у снігах: житло ескімосів
Сніг – не найкращий будівельний матеріал. Але коли нічого іншого під рукою немає, то для будівництва житла згодиться і він. Якщо дотримуватись ряду правил, то будиночок зі снігу не дасть замерзнути і надійно вкриє від крижаного вітру. Мистецтвом снігового будівництва досконало володіють канадські ескімоси, які живуть у надзвичайно екстремальних умовах.
Про те, що ескімоси живуть в іглу, більшість із нас чули ще зі школі. Іглу - це куполоподібний будиночок із снігової цеглини, назва якого перекладається з ескімоської мови просто — «зимове житло». Ескімоси будують іглу саме взимку, щоправда, у краях, де вони живуть, ця пора триває більшу частину року.
Багато хто вважає, що іглу будують зі снігу та льоду. Це не так, адже у розпорядженні північних будівельників лише сніг. При цьому сніг підходить далеко не будь-який - ескімоси добре розрізняють різні його види і безпомилково вибирають найкращий. Для зведення зимового житло беруть лише той сніг, у якому залишається чіткий відбиток ноги.
Іглу будується із снігової цегли-блоків, які не ліпляться, а нарізаються спеціальним «сніговим ножем». Так як сніговий будиночок круглий у плані і має куполоподібну форму, цілком ясно, що блоки повинні мати особливу форму. Зводять його по спіралі починаючи з невеликих, але широких блоків. Кожен елемент спирається на блоки нижнього ряду у трьох точках.
Шви між блоками ескімоси закладають снігом, тому стіни будинку виглядають монолітними і не продуваються вітром. Підлога «зимового житла» знаходиться нижче за рівень снігу — це важлива умова для збереження всередині тепла. Вхід в іглу роблять у вигляді тунелю, що починається у підлозі. Якщо рівень снігу невеликий, то вхідний коридор, як і стіни іглу, складають із блоків снігу.
Будувати іглу ескімосів навчають у дитинстві, тож дорослі жителі півночі Канади володіють цим мистецтвом досконало. Зазвичай будівництво житла, розрахованого на 2-3 осіб, займає не більше години. Дотримуються під час будівництва певних стандартів, вироблених за століття. Для однієї людини будують іглу діаметром 2,7 метра, на двох близько 3 метрів, на трьох – 3,4 метри. Розмір такого житла враховує не тільки простір для життя. Діаметр важливий з точки зору збереження тепла та циркуляції повітря. Вміння зводити іглу життєво важливе для людей, які живуть на безкраїх снігових просторах. У разі раптового снігового бурану ескімос може зробити собі укриття скрізь, де його застане негода.
Для умов Крайньої Півночі іглу підходять набагато більше, ніж намети і навіть утеплені юрти. Тому багато дослідників Півночі перейняли у корінних народів їхнє мистецтво. Канадський дослідник Вільяльмур Стефанссон у 1914 році видав книгу "Великий санний шлях", в якій розповів і про будівництво типового зимового житла ескімосів. Мандрівник описував цілі селища з великих та малих будівель, з'єднаних між собою переходами.
Підлоги іглу ескімоси встеляють шкурами, інколи ж прикрашають ними й стіни. Освітлення та обігрів забезпечують миски з палаючим жиром. Усі, хто бував у такому помешканні, з подивом відзначають, що всередині комфортно. Чим сильніший зовні мороз – тим сильніше можна нагрівати повітря всередині.
Сьогодні іглу використовуються також у лижному туризмі, на випадок, якщо знадобиться аварійне житло, якщо з наметами виникнуть проблеми чи продовжувати подальший шлях найближчим часом неможливо. Щоб лижник умів будувати подібне помежкання, перед походом проводиться спеціальний інструктаж.
