Новий урбанізм: міста для людей чи люди для міст?

Проблема, яку ми не помічаємо
 

Більшість з нас живе у місті — великому або середньому, з тротуарами, переходами, маршрутками й шумом, що став «фоном». Але ось парадокс: у місті, створеному для людей, людині часто некомфортно.

Ми говоримо про затори, забруднене повітря, проблеми з паркуванням. Але рідко — про втому від бетону, дезорієнтацію на переходах, страх від темної алеї без ліхтарів.
Тим часом урбаністи в усьому світі б’ють на сполох: наше середовище не просто незручне — воно токсичне для психіки.
  

   
Що таке новий урбанізм?

Новий урбанізм — це не стиль архітектури, а підхід до міста як до простору для життя, а не пересування. Це ідея: місто має бути зручним насамперед для пішоходів і спільнот, а не для автомобілів чи забудовників.

Основні принципи:

• компактність замість розповзання передмість;
• «вулиця як кімната», а не як магістраль;
• змішаність функцій: кафе, магазини, школи — все поруч;
• безпека і комфорт для всіх, включно з дітьми, людьми з інвалідністю, старшими.

 
Українські реалії: чому ми досі живемо у місті для авто

Погляньте на будь-який український мегаполіс — і стане очевидно: місто будується під приватний транспорт.
Навіть велодоріжки (якщо є) — не про зручність, а про "галочку". Пішохід — на узбіччі уваги, якщо не на узбіччі буквально.

 
Причини:

• спадок радянського планування (де масова забудова мала бути «ефективною», а не людяною);
• пріоритет «транзиту», а не якості життя;
• забудовники мають більше впливу, ніж громади;
• відсутність культури публічних просторів.

 
Що може змінити місто вже зараз?

Новий урбанізм — це не мрія з Європи, а реальні кейси, які вже працюють в Україні.

• Вулиця без машин — не утопія

Вулиця Рейтарська (Київ) частково перекрита для авто. Там з’явились люди, кав’ярні, вуличні події. Це живий простір, а не транспортна артерія.

• Парк — не просто зелень

Парк Науки у Львові або нові простори в Івано-Франківську — це вже не «алеї для вигулу», а місця, де хочеться бути.

• Райони без парканів

Сучасні ЖК, які відкриті, зі змішаними функціями, не лише безпечніші — в них люди знають одне одного, а не ізолюються.
  

  Як це впливає на кожного з нас?

• Люди менше хворіють, якщо ходять пішки і бачать зелень щодня.
• Вулиці, де є лавки і світло, знижують рівень тривожності.
• Діти більше граються надворі, коли не бояться дороги.
• Люди частіше спілкуються, коли простір цьому сприяє.

І головне: в таких містах хочеться жити, а не тікати на вихідні.

 
Що ми можемо зробити?

1. Підтримувати ініціативи щодо людяного простору.
2. Писати запити на велодоріжки, зручні переходи, лавки.
3. Переосмислити власні звички — не завжди потрібне авто.
4. Говорити про комфортне місто — не лише про тарифи і транспорт.

 
Висновок

Місто — це дзеркало того, що ми вважаємо нормою.
Сьогодні норма — це швидкість, шум і втома.
Завтра може бути інакше. Але для цього треба змінити не лише проєкти — а уявлення про те, для кого існує місто.